НВК «Гармонія»

 







Класна оцінка

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Нормативно-правова база

 

Додаток 1
до листа Міністерства освіти і науки України від 27.07.2017 р. № 1/9-413
 
Відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р, навчальний заклад має впроваджувати демократичну культуру через вироблення відповідних процедур для захисту прав дитини і  формування демократичних цінностей: захищати права дитини, стати місцем, безпечним для дитини, і йдеться не лише про фізичну безпеку, а й про атмосферу довіри і взаємоповаги, де немає насильства та дискримінації.
 
1. За даними дослідження ЮНІСЕФ, проведеного в лютому 2017 року в усій Україні, 67 % дітей стикалися з випадками булінгу та 24% українських школярів піддавались булінгу. За наслідками війни та окупації територій маємо велику кількість внутрішньо переміщених сімей, а також дітей із посттравматичним синдромом. Сором’язливі та закриті до спілкування діти із сімей переселенців стають жертвами булінгу в 2 рази частіше за інших, тому що вони вимушені навчатись у малознайомих місцях, заводити друзів та інтегруватися заново у нове шкільне середовище, а тому потреба поширення взаємоповаги та позитивного ставлення один до одного серед дітей є дуже важливою.
З метою навчання дітей і підлітків життєвих навичок (психосоціальним компетентностям), які сприяють соціальній злагодженості, полегшенню адаптації до нових життєвих обставин, відновленню психологічної рівноваги, розбудові здорових стосунків Міністерство рекомендувало ( лист від 28.12.2017 № 1/9-981) використовувати в навчально-виховному процесі навчально-методичний посібник «Розбудова миру, профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації: соціально-педагогічний аспект» та спецкурс курсів підвищення фахової кваліфікації педагогічних працівників «Базові навички медіатора в навчальному закладі. Забезпечення участі жінок і дітей у вирішенні конфліктів та миробудуванні» (схвалено для використання Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді МОН пр. № 3 від 04.10.2016).Електронна версія зазначених матеріалів знаходиться за посиланням:
http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_showcategory_65
За перше півріччя 2017 року Національна дитяча "гаряча" лінія прийняла 20 851 дзвінок від маленьких, юних та дорослих українців. Аналіз дзвінків свідчить, що переважна більшість дітей (26,5%) телефонують із питаннями щодо інформування про свої права, а також - що робити та куди звертатися, якщо дитячі права порушуються. Так само, топовими темами для дітей залишаються запити щодо психологічного здоров'я (самотність, страхи, тривога, невпевненість в собі та своїх діях тощо) - 24,7%; питання статевого виховання - 11,7%. Значно зросла кількість дзвінків (1 543 звернення) щодо насильства та жорстокого поводження з дітьми. 
Аналіз дзвінків на «Національну «гарячу» лінію свідчить, що з браком уваги та контакту з близькими людьми стикаються різні діти: з різних за достатком і статусом родин, різного віку і статі і це дає підстави зробити висновок про те, що суспільство досі на знає прав дитини і не вміє реагувати на їх порушення.
Національна дитяча «гаряча лінія» - для дітей та про дітей. Це означає, що «гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. Дитяча «гаряча лінія» функціонує за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України). А з 1 червня 2017 року Національна дитяча «гаряча лінія» відкрила короткий номер 116 111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращило доступ дітей до отримання консультацій. Даний номер телефону запроваджений у 26 європейських країнах  як узгоджений номер допомоги дітям по телефону.
 Лінія є абсолютно безкоштовною, анонімною та конфіденційною.
На Національній дитячій "гарячій лінії" консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Коло питань, з яких надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних запитів від абонентів. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії»,  - насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.
Дитяча «гаряча лінія» працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.
Просимо поширити серед учасників навчально-виховного процесу інформацію та розмістити на сайтах навчальних закладів електронні банери Національної дитячої «гарячої» лінії:
Посилання для розміщення банеру: http://la-strada.org.ua/
http://la-strada.org.ua/ndgl_116111.gif"
2.Україна є країною походження, транзиту та призначення торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення Представництва в Україні Міжнародної організації з міграцій, з 1991 року понад 160 000 українців постраждали від торгівлі людьми, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.
Згідно інформації відділу ювенальної превенції Національної поліції в Україні за 6 місяців 2017 року 11 дітей постраждали від потрапляння в ситуацію торгівлі людьми (ст.149 ККУ), 40 дітей - від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом ( ст.153 ККУ); постраждала 21 дитина, яка не досягла статевої зрілості, від статевих зносин із дорослими (ст.153 ККУ); вчинено 75 злочинів щодо розбещення неповнолітніх (ст.156 ККУ) та 2 малолітні дитини використовувались для заняття жебрацтвом ( ст.150-1ККУ) тощо. 
Своєрідною відповіддю на нагальні потреби держави щодо запобігання та протидії торгівлі людьми як деструкції у розвитку суспільства, є впровадження варіативної програми виховної роботи з питань протидії торгівлі дітьми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для загальноосвітніх навчальних закладів, що є одним із завдань Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року (п. 2.7, 2.9) та планом заходів Міністерства освіти і науки України щодо запобігання торгівлі людьми до 2020 року (наказ № 405 від 8 квітня 2016).
З метою проведення ефективної і педагогічно-унормованої діяльності щодо профілактики  та запобігання торгівлі людьми рекомендуємо у 2017/2018 навчальному році впроваджувати  гуртки та факультативні заняття для учнів 7-10 класів, які  схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол № 3 від 16.06.2017) та Вченою радою Інституту проблем виховання  НАПН України (протокол № 6 від 29 травня 2017 р.) 
Програма гуртків та факультативів  «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для учнів 7-10 класів розроблені на основі матеріалів зазначеної вище комплексної програми і є другим етапом у формуванні таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішень, критичне мислення, управління емоціями, стресами та конфліктними ситуаціями, формування цінностей та набуття відповідних компетентностей. (Автор-упорядник: Петрочко Ж. В., д. п. наук, професор, заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту проблем виховання НАПН України).
Електронний ресурс зазначених матеріалів за посиланням:
http://mon.gov.ua/activity/education/pozashkilna-osvita/vyhovna-robota/protidiya-torgivli-lyudmi.html
При проведенні просвітницької роботи з питань запобігання торгівлі людьми доцільно використовувати посібник «Соціально-педагогічні основи захисту прав людини, протидії торгівлі людьми та експлуатації дітей», який включає курс за вибором/факультатив «Запобігання торгівлі людьми» для учнів 9-11(12) класів навчальних закладів, учнів професійно-технічних навчальних закладів та курс за вибором/факультатив «Знай та захищай свої права» для учнів 7-9 класів навчальних закладів).Матеріали схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України ( протокол № 3 від 4.10.2016. Матеріали можна знайти у вільному доступі на сайті ГО «Ла Страда-Україна» www.la-strada.org.ua, або на сторінці в Фейсбук www.facebook.com/lastradaukraine
3. Сучасні діти і підлітки значно випереджають своїх батьків в умінні користуватися комп’ютером, зокрема Інтернетом, і годинами спілкуються в соціальних мережах. Інтернет став невід’ємною частиною їхнього життя. Він може бути дуже корисним для загального розвитку, навчання, творчого самовираження і пошуку однодумців. Але він може бути й небезпечним: через малий життєвий досвід юні користувачі не завжди в змозі розпізнати ризики, які можуть трапитися їм у мережі.
Зосереджуємо увагу на загрозливій ситуації, яка почала поширюватися в Україні в дитячому середовищі з середини 2016 року. Йдеться насамперед про так звані «смертельні квести», які ширилися соціальною мережею «ВКонтакте». Варто розуміти, що поширення цих небезпечних квестів відображає проблеми, які є не лише в дітей, а й у суспільстві загалом, насамперед у ставленні дорослих до дітей. Нерозуміння, неувага до дитячого життя, брак часу, байдужість до проблем, які хвилюють дітей, зверхність або, навпаки, надмірний контроль та гіперопіка, накопичуючись, призводять до формування закритості дитини, відчуття в неї самотності та непотрібності, пошуку можливих виходів із складних життєвих ситуацій відповідно до її рішень та можливостей. Один з таких шляхів, відомий з давних часів, – втеча від реальності, який у наші часи спростився завдяки створенню віртуального світу, віртуальних друзів, віртуального спілкування та віртуального життя, в якому і смерть здається віртуальною.
З метою запобігання втягненню дітей у небезпечні квести, підвищенню рівня педагогічної майстерності та компетентності у роботі з дітьми та батьками, в розмовах на такі непрості теми, як цінність людського життя і суїцидальна поведінка, повага до себе та до інших, розуміння та вміння говорити про власні проблеми рекомендуємо скористатися методичними рекомендаціями: «Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення»(схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол № 3 від 16.06.2017). Матеріали можна знайти у вільному доступі на сайті ГО «Ла Страда-Україна» www.la-strada.org.ua, або на сторінці в Фейсбук www.facebook.com/lastradaukraine
 
4.Особливої уваги педагогічних колективів та батьківської громадськості потребують питання профілактики девіантної поведінки, правопорушень та злочинності серед неповнолітніх. Не дивлячись на те, що за 6 місяців 2017 року підрозділами ювенальної превенції Національної поліції України зареєстровано  зменшення на 4,6% кримінальних правопорушень у порівнянні із аналогічним періодом 2016 року, вчинених дітьми та за їх участю, статистика цих правопорушень невтішна. Зокрема, дітьми та за їх участю вчинено: 1816 тяжких та особливо тяжких злочинів; 19 умисних вбивст, 8-згвалувань; 33- грабежі та 89 неповнолітніх притягнуті до відповідальності за незаконний обіг наркотиків тощо. Звертаємо увагу, що 60,8 % від загальної кількості кримінальних правопорушень, вчинених дітьми та за їх участю, складають крадіжки (2 248). Статистична інформація Національної поліції України додається (додаток 2).
Аналіз правопорушень, вчинених неповнолітніми, свідчить, що основними причинами протиправних дій є недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування дорослих, не завжди позитивний вплив на дітей оточуючого середовища, намагання звільнитися від опіки з боку батьків, віра в безкарність, недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків, хибна оцінка складних життєвих ситуацій тощо.
Враховуючи зазначене вище, Міністерство рекомендує впроваджувати в загальноосвітніх навчальних закладах факультативні курси, які орієнтовані на підсилення психологічної складової у вихованні дітей та учнівської молоді.
Для організаційно-методичного забезпечення викладання факультативних курсів працівниками психологічної служби Міністерство надсилало (лист від 06.06.2013 № 1/9-413) переліки програм факультативних курсів, курсів за вибором та спецкурсів для застосування в роботі працівників психологічної служби, рекомендованих для використання в початковій школі  та  електронні переліки програм факультативних курсів для застосування в роботі працівників психологічної служби, які схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (лист ІІТЗО № 14.1/12-Г-165 від 15.05.2013 р.). Зміст програм представлений у варіантах з кількістю 17, 35, 52 та 70 годин, які реалізуються за рахунок годин варіативної складової навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.
Зазначений перелік програм розміщений на сайтах: www.mon.gov.ua, www.psyua.com.ua
На допомогу педагогічним працівникам, які працюють із дітьми групи «ризику», корисними будуть матеріали, розміщеними на Інформаційній онлайн-платформі «Центр знань», яка створена в рамках проекту Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка спільно із МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» за технічної підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) http://knowledge.org.ua/
 
5. Державною установою «Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю» Міністерства охорони здоров’я України  підготовлено Національний звіт щодо наркотичної ситуації в Україні, в якому зазначається, що загальна кількість підлітків груп ризику, з урахуванням оновлених даних за 2015 р., оцінюється у 129 000 осіб віком від 10 до 19 років включно. Діти все більше потрапляють до груп ризику інфікування ВІЛ/СНІДом, і зусилля, що робляться з їх захисту, все ще не достатні.
У зв’язку із зазначеним вище рекомендуємо продовжувати розроблення сучасних інформаційно-освітніх програм первинної профілактики залежностей та шкідливих звичок, включаючи заходи щодо залучення дітей та молоді до спорту, творчості, мистецтва, інших громадських заходів із пропаганди здорового способу життя та забезпечити подальше впровадження інформаційно-освітньої протиалкогольної програми «Сімейна розмова» для учнів 7-8 класів загальноосвітніх навчальних закладів. 
Про те, як вчителям і батькам цікаво й зрозуміло донести підліткам інформацію про здоровий спосіб життя і безпечну поведінку – на порталі профілактичної освіти   www.autta.org.ua
Міністерство скеровує увагу та надсилає перелік важливих пам’ятних та ювілейних дат та міжнародних пам’ятних та ювілейних дат з проханням передбачити заходи у планах роботи навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році ( додаток 3).
 
 

 

КОНЦЕПЦІЯ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності.
Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями.

Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.
Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

  • Концепція національної системи виховання (1996);
  • Концепція національно-патріотичного виховання (2009);
  • Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;
  • Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні погляди правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

  • повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);
  • участь у громадсько-політичному житті країни;
  • повага до прав людини;
  • верховенство права;
  • толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;
  • рівність усіх перед законом;
  • готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.
Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

  • утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
  • виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
  • підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;
  • усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
  • сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
  • формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
  • утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
  • культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;
  • формування мовленнєвої культури;
  • спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

  • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
  • принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
  • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;
  • принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;
  • принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;
  • принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

  • підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;
  • розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;
  • розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молодих людей;
  • підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;
  • вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);
  • вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;
  • забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

  • проведення заходів, спрямованих на реалізацію патріотичного виховання у закладах системи освіти, культури, спорту;
  • підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;
  • створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної і самодіяльної творчості;
  • активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді - учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;
  • залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;
  • сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;
  • налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;
  • сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;
  • активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);
  • удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

  • активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;
  • організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;
  • долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;
  • посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4    Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання дітей та молоді:

  • організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;
  • запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості й бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;
  • виробництво кіно- і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;
  • підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення у засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;
  • здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується:

  • створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;
  • створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
  • створення інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

На другому етапі (2016-2017 pp.) передбачається:

  • розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;
  • підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

На третьому етапі (2018- 2019 рр.) забезпечується:

  • проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;
  • проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;
  • аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

  • забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;
  • зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;
  • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;
  • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;
  • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

 

 

 

 

НАКАЗ від  23.04.2015 № 129  "Про відзначення у закладах освіти міста 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі, дня Пам’яті та примирення, 70-ї річниці завершення Другої світової війни

 

 

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

до відзначення у загальноосвітніх навчальних закладах

Дня пам’яті та примирення та 70-ї річниці Дня перемоги над нацизмом

у Другій світовій війні

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

№ 1/9-376 від 25 липня 2014 року

Департаменти (управління) освіти і науки
обласних, Київської міської державних адміністрацій

Ректорам (директорам) обласних інститутів
післядипломної педагогічної освіти,
Київського університету імені Бориса Грінченка

Про методичні рекомендації з питань
організації виховної роботи у навчальних
закладах у 2014/2015 навчальному році

Міністерство надсилає для практичного використання методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році.

Просимо довести їх до відома керівників навчальних закладів та педагогічних працівників.

Рекомендації будуть розміщені на сайті МОН www.mon.gov.ua та на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти www.iitzo.gov.ua.

Додаток на 9 арк.

Заступник Міністра       Павло Полянський

Додаток до листа
Міністерства освіти і науки України
від 25.07.14 №1/9-376

 

Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році

 

2014-2015 навчальний рік є особливим з точки зору ведення виховної роботи: є діти, які загинули на Майдані, були поранені у збройних сутичках на Сході України, через соціально-політичну кризу втратили батьків, діти з внутрішньо переміщених осіб.

В контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним  працівникам необхідно переглянути практику виховної роботи та захисту дітей в навчальному закладі.

Педагоги і психологи  можуть зробити багато для того, щоб заспокоїти учнів і допомогти їм адекватно ставитися до подій. Постійний контакт із вчителями та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. У такі часи відданість, співчуття та навички вчителя стають особливо важливими та потрібними.

Не завжди доречно радити дітям "забути про це". Дорослим необхідно бути завжди  готовими  до діалогу зі своїми учнями - вони повинні відчувати, що вчителі готові їх вислухати, допомогти проаналізувати відчуття та досвід.

Цьогоріч потрібно бути готовими до  непростих запитань з боку учнів, дітям важливо почути відповіді на їхні "чому?". Діти мають безпосередній стосунок до того, що відбувається в країні: їхні батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами. Варто надавати дітям чіткі пояснення зрозумілою їм мовою, не  давати нездійсненних обіцянок, але потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України.

Взаємна підтримка ровес­ників в цій ситуації також важлива. Слід викликати в учнів, особливо на рівні початкової школи, довіру до того, що покликання педагогів-перетворити школу на безпечне для дітей середовище, що їхні батьки чи опікуни зроблять усе можливе, щоб вони почувалися у безпеці.

Також важливо підтримувати учнів у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху, допомагати  їм обрати оптимальні стратегії для тієї чи іншої ситуації. Першочергово необхідно з'ясувати, які саме методи і стратегії  раніше допомагали їм долати страхи чи інші негативні емоції.

В навчальних закладах украй важливу роль відіграє  мікроклімат у колективі. Педагоги мають бути спокійні й виважені. У цьому їм допоможуть звичайні розмови: обговорення домашнього завдан­ня і т.п.. При цьому необхідно уникати додаткового тиску на дітей. Будь-яка поведінка, що може зашко­дити чи відволікати їх, є неприпустимою.

Враховуючи велику кількість загиблих, варто оголошувати хвилину мовчання, наприклад, на початку уроку і пояснювати дітям, що так   вшановуються  загиблі й постраждалі.

У навчальному закладі необхідно мати інформацію про системи переадресації для дітей, що можуть потребувати додаткової допо­моги і підтримки. Такі послуги можуть надаватися як на базі школи, так і спеціалістами державних установ, професійних та громадських організацій. Якщо в одного з учнів спостерігаються серйозні проблеми, що не зникають з плином часу, такій дитині варто надавати спеціалізовану допомогу.

Особливу увагу педагогічні працівники повинні  приділяти також  власному самопочуттю: не забувати піклуватися про власне емоційне та фізичне здоров'я. Діти, які бачать довкола себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше повертаються до норми.

Події останніх місяців показали необхідність соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги як окремим людям, так і цілим соціальним групам.

Діти, їхні родини потребують психологічної, подекуди психіатричної допомоги, медичного супроводу або реабілітації, моральної підтримки. Від того, як родина переживе шок від втрати члена сім'ї, значною мірою залежатиме те, як складеться подальша доля для членів такої родини. Душевні страждання, які пережили і переживають сім'ї Небесної сотні, загиблих військових, силовиків, Національної гвардії, жителі Одеси, цивільне населення Криму, Донбасу і всієї країни, не лікуються  миттєво. Спільними зусиллями Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, Професійної асоціації дитячих аналітичних психотерапевтів, Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна", Всеукраїнської громадської організації "Жіночий консорціум України" розроблено методичні рекомендації "Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та пост-конфліктний період". Книга містить рекомендації з організації діяльності з дітьми в період переживання соціально-політичних конфліктних та постконфліктних ситуацій. Окрему увагу також приділено роботі з педагогічними працівниками та батьками. Скористатися електронною версією зазначених методичних рекомендацій можна на сайті Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи МОН  і НАПН України: psyua.com.ua.

У цьому контексті, важливим є формування просоціальної поведінки підлітків. Підвищена чутливість до подій, що відбуваються - є передумовою формування просоціальної поведінки, що своєю чергою здійснюється шляхом впливів між вихованням у сім`ї та взаємодією учня у школі. Результат внутрішньої діяльності дитини над власними переживаннями та певна реакція на покарання чи похвалу допомагають сформувати основи просоціальної поведінки. Її форми різноманітні: від простої люб'язності до серйозної благодійної допомоги, яку надає людина іншим людям.

 Задля консолідації суспільства необхідно посилити національно-патріотичний характер навчання та виховання, передбачивши використання у виховній роботі з учнями кращих традицій та звичаїв Українського народу.

Для прикладу, проявами патріотизму є громадянський вчинок юних нахімовців, які під час перепідпорядкування Севастопольської військово-морської академії Російській Федерації на знак протесту заспівали Державний Гімн України, поведінка учнів Української гімназії у м. Сімферополь. Безперечним прикладом патріотичного виховання є сучасні військові.

Необхідно планувати виховну роботу так, щоб допомогти дитині визначити, чим саме її сім'я, школа, вулиця, місто найкращі. Чому наша  країна нам дорога. Давати дітям необхідно таку інформацію, що її діти здатні  зрозуміти і обговорити зі своїми друзями.

Основним документом у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена спільним наказом Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони, Міністерства культури і туризму, Міністерства освіти і науки від 27.10.2009 № 3754/981/538/493.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів  щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов'язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави.

Крім того, під час організації навчально-виховного процесу необхідно дотримуватись приписів наказу Міністерства  від 07.09.2000 № 439 "Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України".

Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення дитячих та молодіжних ігор у позаурочний час таких, як всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл" ("Джура"), фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс школярів України "Козацький гарт" тощо.

Варто активізувати діяльність історичних клубів в школах, ліцеях, коледжах, де учні матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність та неповторність культури представників всіх націй, що становлять українську політичну націю.

Під час проведення виховних заходів з молоддю доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

Особливої уваги потребують питання превентивного виховання, які передбачають впровадження  системи підготовчих та профілактичних дій педагога, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки.

Проведений моніторинг стану кримінальних правопорушень свідчить про те, що превентивне виховання потребує удосконалення.

Так, упродовж 6-и місяців 2014 року в Україні 3296 неповнолітніх вчинили кримінальні правопорушення (досудове розслідування за якими закінчено). Із них: 1518 учнів загальноосвітніх навчальних закладів; 845 учнів професійно - технічних навчальних закладів.

Характерною ознакою криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. Найпоширенішими злочинами залишаються крадіжки, тобто майнові злочини, які складають 60 %  від усіх злочинів, скоєних підлітками (статистичні дані в розрізі регіонів додаються).

Виховання емоційної культури та конструктивної поведінки особистості є одним із ключових пунктів виховного процесу сучасної школи. Його актуальність обумовлена підвищеним рівнем тривожності школярів. Проявляється це у стресі, тривозі, агресії, особистісних розладах. Існує необхідність вчити дітей толерантному ставленню одне до одного, проводити роботу з розвитку комунікативних  навичок спілкування.

Необхідно також налагодити взаємодію з органами внутрішніх справ щодо ефективної профілактики із застосуванням відновних практик для запобігання конфліктам та іншим негативним проявам учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

При плануванні превентивної роботи радимо взяти до уваги інформацію, яка характеризує  соціологічний портрет сучасної дитини.

Так, упродовж 2009-2013 років Центром науково-освітніх інновацій та моніторингу м. Києва проведено ряд досліджень, у контексті яких вивчалися питання морально-духовного та етичного спрямування.

Характерологічний портрет чотирнадцяти-п’ятнадцятирічних підлітків визначився такою шкалою цінностей:

  • чесність, правдивість (82%);
  • почуття гумору (65%);
  • повага до інших (58%) та доброта (57%).

Найменш цінними рисами особистості сучасні підлітки вважають гордість (5,3%), практичність (9,6%), самокритичність (10,4%) і толерантність (16,2%). Те, що толерантність підлітки поставили на останнє місце, свідчить, що школа явно не доопрацьовує.

Тривожним показником є те, що кожний п’ятий 14-15 - річний респондент цінує в людях уміння досягти бажаного будь-якою ціною та виплутатися з будь-якої ситуації; 17 % опитаних вважають, що поводитися треба так, щоб насамперед було зручно їм.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на формування в учнів відповідальності, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, моральних якостей, які б регулювали їхню поведінку.

Важливим в питаннях профілактики дитячої жорстокості та насильства є проведення належного сімейного виховання, відродження сімейних цінностей, підвищення ваги виховної функції сім'ї та підняття її авторитету, підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя.

Орієнтація на сімейні цінності корелюється із результатами дослідження, проведеного у березні 2013 року Київським інститутом і проблем управління ім. Горшеніна: більшість молодих українців (65,3%) вважають сім'ю важливішою в житті, у порівнянні з кар'єрою. Цей факт є свідченням того, що попри глобалізацію сучасної цивілізації, українці ментально залишаються зорієнтованими на родинні цінності.

Актуальною є систематична й послідовна педагогізація батьківської громадськості, оскільки члени сім’ї – це перші вихователі дитини. У навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім’ї на підростаючу особистість залежить від багатьох факторів, а саме: склад сім’ї (повна – неповна, наявність членів старшого покоління); побутові умови; морально-психологічний клімат; соціальна орієнтація; загальна культура; забезпечення єдності вимог до дитини усіх членів сім’ї; характер спілкування батьків із дитиною; єдність сімейних інтересів.

Цілеспрямована робота має проводитися щонайменше у двох напрямах: педагогічна просвіта батьків з використанням сучасних форм і методів та активне залучення їх до виховної роботи; підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя.

Вченою радою Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України схвалена Концепція сімейного виховання в системі освіти України "Щаслива родина" (протокол № 9 від 14 листопада 2012 року), що містить основні положення щодо підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства. Документ також передбачає психолого-педагогічну просвіту батьків і їх активне залучення до роботи з дітьми в школі, створення сімейних клубів.

Рекомендуємо впроваджувати у навчальних закладах програми підготовки молоді до подружнього життя та формування відповідального батьківства. Зокрема, розроблено комплекс навчальних програм сімейного виховання "Сімейні цінності" для 8–9 класів (9, 17, 35, 70 годин), схвалений для використання у загальноосвітніх навчальних закладах (лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України від 03.07.2012 р. № 14.1/12-Г-156); навчально-методичний посібник до навчальної програми "Сімейні цінності" (35 годин) для педагогічних працівників (лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України від 15.05.2013 р. № 14.1/12-Г-166). Методичні матеріали з цієї проблематики розміщено на офіційному сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua) у розділі "Навчально-методичне забезпечення виховної роботи".

З огляду на ймовірність швидкоплинної зміни ситуації, навчальним закладам у взаємодії з органами державної влади, батьківською громадськістю,  неурядовими організаціями бути готовими гнучко реагувати на прояви тих чи інших тенденцій, застосовувати сучасні інформаційні та інші технології задля надання психологічної та педагогічної допомоги дітям та їх батькам.

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

№ 1/9-480 від 08 липня 2013 року

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

 Автономної Республіки Крим,

 управління (департаменти) освіти і науки,

 Київської, Севастопольської

 міських державних адміністрацій

 

Ректорам (директорам) Кримського

 республіканського, обласних інститутів

 післядипломної педагогічної освіти,

 Київського університету імені Бориса Грінченка,

 інституту післядипломної освіти

 Севастопольського міського

 гуманітарного університету

 

Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних  закладах у 2013/2014 навчальному році

 

Міністерство надсилає для практичного використання методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році.

Просимо довести їх до відома керівників навчальних закладів та педагогічних працівників.

Рекомендації будуть розміщені на сайті МОН www.mon.gov.ua та на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти www.iitzo.gov.ua

 

Додаток на 12 арк.

 

Заступник Міністра       Б.М. Жебровський

 

Додаток до листа

 Міністерства освіти і науки України

 від 08.07.13 № 1/9-480

Методичні рекомендації  з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році

 

В Україні забезпечено правове регулювання питань функціонування системи освіти, всіх її рівнів і підсистем, діяльності навчальних закладів різних типів і форм власності, організації різних форм навчання.

 

Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344 затверджено Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року.

 

Серед основних завдань Національної стратегії є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей.

 

1. Ключовим нормативним документом у сфері освітньої політики щодо виховання є наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України".

 

Орієнтири виховання розроблені для практичного використання заступниками директора з виховної роботи, педагогами-організаторами, класними керівниками, вихователями у своїй практичний діяльності. Так у цьому документі подано перелік виховних заходів для проведення у школі, а також перелік можливих виїзних заходів залежно від регіону України, зокрема:

тематичні екологічні екскурсії;

експедиції;

маршрути "вихідного дня";

виїзні форми навчання у школах та позашкільних навчальних закладах;

комплексні навчально-тематичні екскурсії.

 

Крім того, в Орієнтирах виховання подано перелік сайтів, рекомендованих для використання, та календар державних, народних, професійних і неофіційних свят.

 

Відповідно до орієнтирів виховання у сучасній школі виховання учнів здійснюється у контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.

 

Метою Орієнтирів виховання є створення цілісної моделі виховної системи у загальноосвітньому навчальному  закладі на  основі громадянських та загальнолюдських цінностей.

 

2. Особливої уваги потребують питання превентивного виховання.

Превентивне виховання забезпечується на законодавчому рівні Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства"; Законом України від 21.06.2001 № 2558-ІІІ "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю"; постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 2140 "Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки", постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 350 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року".

 

Плануючи роботу із означеного напрямку необхідно взяти до уваги, що упродовж минулого року неповнолітніми або за їх участю скоєно 14 238 злочинів. Стосовно дітей учинено 9677 злочинів, у тому числі 2885 - тяжких та особливо тяжких злочинів. Від протиправних діянь потерпіло 10 590 дітей, у тому числі 2961 малолітня дитина (до 14 років).

 

Особливістю криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. Найпоширенішими злочинами залишаються крадіжки, тобто майнові злочини, які складають майже 66 % усіх злочинів, скоєних підлітками. Значною мірою на стан оперативної ситуації впливає незайнятість населення та трудова міграція.

 

На кінець минулого року у підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України перебувало 14 тис. 213 дітей.

 

Із них:

1 тис. жіночої статі;

1 тис. 777 дітей віком до 11 років;

1 тис. 557 дітей віком від 11 до 14 років;

5 тис. 665 дітей віком від 14 до 16 років;

6 тис. 814 дітей віком від 16 до 18 років.

 

Непокоїть той факт, що на  обліку перебувають дівчата - 860 осіб.

 

Найбільша кількість дітей які перебувають на обліку це учні загальноосвітніх навчальних закладів - 7 тис. 915 осіб, 3 тис. 116 осіб становлять учні професійно-технічних навчальних закладів; 152- студенти, курсанти вищих навчальних закладів.

 

Залишається складним питання обліку дітей, які вживають наркотичні засоби та алкогольні напої.

 

У минулому році поставлено на облік 1 тис. 830 дітей, схильних до вживання алкогольних напоїв, із них з діагнозом "алкоголізм" - 26 осіб.

 

Поставлено на облік 887 дітей, схильних до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з них з діагнозом "наркоманія" - 62 особи.

 

До адміністративної відповідальності притягнуто 2006 неповнолітніх за вчинення дрібного хуліганства (ст. 173 КУпАП), 7796 - за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у стані сп'яніння (ст. 178 КУпАП), 3998 - за доведення дорослими особами неповнолітніх до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП).

 

Основними причинами вчинення неповнолітніми протиправних дій є недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування дорослих, не завжди позитивний вплив на дітей оточуючого середовища, намагання звільнитися від опіки з боку батьків, віра в безкарність, недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків, хибна оцінка складних життєвих ситуацій, вживання спиртних напоїв чи наркотичних речовин, безконтрольність з боку вихователів та недостатній рівень профілактичної роботи з неповнолітніми тощо.

 

Беручи до уваги зазначене  вище та наказ Міністерства від 03.08.2012 № 888 "Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року, пріоритетними в роботі навчальних закладів із означеної проблеми залишаються:

упровадження просвітницької діяльності, спрямованої на формування негативного ставлення до протиправних діянь, проведення тижнів правових знань;

використання інтерактивних педагогічних технологій, зокрема ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, робота в малих групах на уроках правознавства та в позакласній діяльності;

впровадження шкільного самоврядування в начально-виховний процес;

ужиття заходів, спрямованих на підвищення моральності в суспільстві, правової культури громадян, утвердження здорового способу життя;

запобігання проявам екстремізму, расової та релігійної нетерпимості;

впровадження нових педагогічних комунікацій між усіма учасниками навчально-виховного процессу;

перетворення навчальних закладів на зразок демократичного правового простору та позитивного мікроклімату тощо.

 

Одним із дієвих способів встановлення безпечного, комфортного середовища у навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів є впровадження програм примирення серед однолітків, які  навчають учнів засвоїти навички вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом за допомогою медіаторів (посередників) шляхом створення у навчальних закладах шкільних служб порозуміння. Діяльність цих служб дозволяє формувати у школярів навички співпраці, будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій у закладі, забезпечувати психологічно здорове середовище в учнівському колективі.

 

Інформація про ці форми роботи, досвід та методичні матеріали розміщена на офіційному сайті МОНмолодьспорту (www.mon.gov.ua, сторінка "Позашкільна освіта, виховна робота та захист прав дитини").

 

З метою профілактики та усунення явищ дискримінації і насильства в учнівському середовищі, створення безпечного середовища в навчальних закладах необхідно впроваджувати інтерактивні форми роботи за  навчально – методичним посібником "Організація роботи з розв’язання проблем насильства в школі" (схвалений для використання на засіданні науково-методичної комісії з проблем виховання дітей та учнівської молоді, Науково-методичної ради з питань освіти МОНмолодьспорту України  від 22 травня 2012 року, протокол № 2).

 

Адміністрації та педагогічним працівникам навчальних закладів України необхідно забезпечити неухильне виконання спільного наказу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення".

 

Окрім того зауважуємо, що відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах, з метою підтримки дітей, що проживають у таких сім’ях, попередження безпритульності й бездоглядності, насильства над неповнолітніми, підліткової злочинності та правопорушень, запобігання торгівлі дітьми педагогічним колективам необхідно здійснювати:

внутрішній облік дітей, які потребують посиленої уваги з боку педагогічного працівника, соціального педагога;

інформувати служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, дорадчий орган по роботі з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах, при органах виконавчої влади;

розробляти плани психолого-педагогічного супроводу таких дітей;

контролювати відвідування ними навчальних закладів та якість навчання;

активно залучати до громадської та гурткової роботи в  загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах тощо.

 

3.Особливої ваги набуває питання патріотичного виховання підростаючого покоління.

Указом Президента України "Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" передбачено проведення заходів з патріотичного виховання молоді, виховання шанобливого ставлення до пам’яті про Перемогу і ветеранів Великої Вітчизняної війни.

 

Міністерством спільно із Міністерством оборони України затверджено спільний план заходів щодо виховання патріотично свідомої молоді, зокрема, використовувати ефективні засоби взаємодії з підростаючим поколінням задля шанування ним військової історії та підняття престижу Збройних сил і військової служби.

 

Рекомендуємо Всеукраїнську військово-патріотичну спортивну гру "Зірниця" у 2013-2015 роках присвятити саме цим подіям, спрямувати роботу з підготовки учасників гри на вивчення героїчних сторінок історії українського народу в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

 

Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл" ("Джура") проводиться відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2012 № 687 "Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру "Сокіл" («Джура»), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за № 1094/21406. У 2013-2014 навчальному році будуть проходити обласні (міські) етапи Всеукраїнської гри "Сокіл" ("Джура").

 

Для забезпечення змістовного дозвілля, патріотичного виховання, формування почуттів любові до України, поваги до народних традицій, національних цінностей українського народу, зміцнення духовного і фізичного здоров’я дітей, їх активного та доступного відпочинку рекомендуємо залучати скаутські організації, які входять до складу Національної Організації Скаутів України.

 

Діяльність скаутських громадських організацій регламентується законами України від 05.02.1993 № 2998-ХІІ "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", від 01.12.1998 № 281-XIV "Про молодіжні та дитячі громадські організації"; Указом Президента України від 06.10.1999 № 1284 "Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій". Указ Президента України від 28.03.2008 № 279 "Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні", Постанова Верховної Ради України від 01.11.2011 № 3984 "Про відзначення 100-річчя українського скаутського руху", наказ Міністерства освіти і науки від 05.05.2008 № 367 "Про сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні" передбачають виконання відповідних заходів щодо підтримки та розвитку скаутського руху.

 

Основними шляхами використання потенціалу Національної Організації Скаутів України у вихованні учнівської молоді може стати проведення акцій за участю скаутів і школярів; залучення фахівців скаутського руху до виховної роботи навчальних закладів; ознайомлення педагогів з методикою виховної роботи скаутських організацій через систему спільних семінарів, конференцій, тренінгів за такими темами: "Освіта протягом життя на основі Скаутського Методу", "Скаутський Метод - ефективна система самоосвіти молоді", "Особливості формування скаутських груп на базі загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів", "Скаутська молодіжна програма", "Система малих груп у скаутському русі", "Взаємодія педагогів, батьків і місцевої громади з питань виховання дітей та молоді".

 

Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти підписано договір про співпрацю з Національною організацією скаутів України. Науково-методичною комісією з позашкільної освіти Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України схвалено для використання навчальну програму "Юні скаути" (автори Власенко С. С., Майдибура А. В.), програму розміщено на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти у вкладці "Позашкільна освіта" (www.iitzo.gov.ua), надруковано у збірнику "Позашкілля: навчальні програми" (бібліотека "Шкільний світ", 2013 рік).

 

Детальну інформацію про діяльність Національної організації скаутів України можна отримати на офіційному сайті www.ukrscout.org.

 

Патріотичному, культурно-історичному, естетичному вихованню, розвитку творчих та інтелектуальних здібностей сприятиме залучення  дітей та молоді до колекціонування поштових марок.

 

Зауважуємо, що щороку Всесвітній поштовий союз (спеціалізована установа ООН) проводить для дітей віком від 10 до 15 років конкурс творів епістолярного жанру. Соціально спрямована тематика конкурсних завдань дає можливість дітям поміркувати над важливими проблемами людства, висловити свою думку, проявити небайдужість до навколишнього середовища та сформувати власну громадянську позицію. Детальну інформацію про конкурс можна знайти на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com).

 

4. Важливим завданням школи є підготовка підростаючої молоді до дорослого, сімейного життя.

В умовах постійних демографічних і соціальних змін в Україні (зростання кількості розлучень, самотніх людей, перевищення смертності над народжуваністю) втрачаються сімейні цінності, руйнуються відносини, підвищується ризик розлучень, знижується вага виховної функції сім’ї.

 

Відродити в сімейному житті численні народні звичаї, котрі становлять серцевину сімейно-побутової культури і мають потужний виховний потенціал, – одне з найважливіших і невідкладних завдань батьків, педагогів, усієї громадськості.

 

Від рівня духовної культури сім’ї залежить і рівень культури та вихованості дитини. Культура сім’ї насамперед визначається тим, чи шанують батьки своїх предків, один одного, чи бережуть честь свого роду, родини.

 

У плеканні історичної пам’яті наших дітей, вихованні шанобливого ставлення до роду, сім’ї важливе значення має живе спілкування з найближчими людьми в колі родини у формі бесід і розповідей про далеких предків, рід, сім’ю, історію українського народу, рідного краю, села чи міста або селища. Для того, щоб успішно діяти, педагогу та класному керівникові необхідно добре знати історію української сім’ї.

 

Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти розроблений проект Концепції сімейного виховання дітей і молоді в системі освіти України "Щаслива родина", що містить основні положення, які стосуються підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства, та пройшов громадське обговорення. Концепція схвалена Вченою радою Інституту (протокол № 9 від 14 листопада 2012 року).

 

Міністерство рекомендує в навчальних закладах впроваджувати програми підготовки молоді до створення сім»ї як осередку взаємин, які ґрунтуються на засадах  культурних норм і цінностей, формування відповідального батьківства і надіслало для  впровадження  курс за вибором/ факультатив "Сімейні цінності" (лист від 02.04.13 № 1/9-235).

 

Одним із головних критеріїв діяльності навчальних закладів має бути здійснення такої політики, при якій батьки відчувають свою визначальну роль у справах учнівського та педагогічного колективів.

 

Міністерство наполегливо рекомендує широко залучати до навчально-виховного процесу батьківську громадськість, створювати так звані "Трикутники: учні, батьки, педагоги", проводити Батьківські форуми - відкриті діалоги безпосередніх і щирих дітей з досвідченими та мудрими батьками для вироблення спільних поглядів на вирішення проблем у стосунках, адже запорукою порозуміння є спроба зрозуміти одне одного та зробити крок назустріч.

 

Ця дієва форма спілкування батьків і дітей найшла своє поширення в регіонах, зокрема дуже вдало в цьому напрямку працюють Рівненська, Вінницька, Тернопільська , Запорізька області та м. Севастополь.

 

5. В планах роботи навчальних закладів необхідно передбачити заходи щодо відзначення таких важливих пам’ятних та ювілейних дат 2013-2014 навчального року, зокрема:

11-13 вересня 2013 року – 365 років з часу Пилявецької битви (1648) українського повстанського війська на чолі з Б. Хмельницьким проти польсько-шляхетської армії;

13 жовтня – 125 років від дня народження Михайла Яковича Калиновича (1888-1949), українського мовознавця і літературознавця;

25 листопада – 175 років від дня народження Івана Семеновича Нечуя-Левицького (1838-1918), видатного письменника та публіциста (Постанова Верховної Ради України від 22 травня 2012 року № 4804 "Про відзначення 175-річчя з дня народження Івана Нечуя-Левицького");

06 грудня – 100 років з дня народження Миколи Михайловича Амосова (1913-2002) українського лікаря-хірурга, вченого, письменника, громадського діяча, академіка (Постанова Верховної Ради України від 6 вересня 2012 року № 5214 "Про відзначення 100-річчя з дня народження Миколи Амосова");

09 грудня – 150 років від дня народження Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), українського письменника, вченого-мовознавця, педагога, бібліографа, громадсько-політичного діяча, автора Словника української мови, голови Київської "Просвіти", автора ряду шкільних підручників (Постанова Верховної Ради України від 4 липня 2012 року № 505 "Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка");

1000 років з дня заснування Свято-Усікновенського Лядівського скельного чоловічого монастиря (Постанова Верховної Ради України від 5 липня 2012 року № 5115 "Про відзначення 1000-річчя з дня заснування Свято-Усікновенського Лядівського скельного чоловічого монастиря");

500 років місту Скалат Підволочиського району Тернопільської області (проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про підготовку та відзначення у 2013 році 500-річчя міста Скалат Підволочиського району Тернопільської області");

180 років з часу утворення "Руської трійці" - літературного гурту, заснованого та очолюваного Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким, що розпочав процеси культурного та національного відродження на західноукраїнських землях (Постанова Верховної Ради України від 05 жовтня 2011 року № 3818 "Про відзначення 180-річчя утворення "Руської трійці" та 175-річчя випуску альманаху "Русалка Дністрова");

125 років з часу відкриття історичного музею України в Києві;

100 років з дня заснування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Указ Президента України від 26 жовтня 2012 року № 614 "Про відзначення 100-річчя Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського");

70 років визволення Запоріжжя (14 жовтня 1943 року) під час Великої Вітчизняної війни;

70 років визволення Дніпропетровська (25 жовтня 1943 року) під час Великої Вітчизняної війни;

70 років визволення Києва (6 листопада 1943 року) під час Великої Вітчизняної війни.

 

У 2014 році виповнюється:

200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, видатного українського поета, письменника, художника, громадського діяча, філософа, етнографа, історика (розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 167 "Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання");

120-річчя від дня народження Олександра Петровича Довженка, геніального українського кінорежисера, видатного письменника і публіциста, класика світового кінематографа (розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 144 "Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення у 2014 році 120-річчя від дня народження Олександра Довженка");

150-річчя від дня народження І. С. Їжакевича (проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення Організаційного комітету з підготовки та відзначення у 2014 році 150-річчя від дня народження І. С. Їжакевича)

80-річчя від дня народження Леоніда Кравчука (проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про відзначення 80-річчя від дня народження Леоніда Кравчука").

 

Також слід врахувати в планах роботи відзначення загальнодержавних свят України (наказ Монмолодьспорту від 31.10.2011 № 1243).

 

Матеріали роботи серпневих конференцій рекомендуємо розмістити на сайтах обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

 

На замітку.

Накази та інструктивно-методичні листи Міністерства з питань виховної роботи:

 

1. Наказ від 07.09.2000 № 439 "Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України";

2. Наказ від 25.01.2007 № 44 "Про затвердження заходів на виконання Державної програми "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року";

3. Наказ від 24.11.2009 № 1061/4128 "Про проведення щорічного Всеукраїнського фестивалю-конкурсу "Молодь обирає здоров’я";

4. Наказ від 01.02.2010 № 59 "Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми";

5. Наказ від 29.03.2010 № 255 "Про виконання законодавчих вимог у зв’язку із прийняттям Закону України від 21 січня 2010 року № 1824 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв";

6. Наказ від 30.12.2010 № 1313 "Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 2140 (План заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки);

7. Наказ від 30.12.2010 № 1312 "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року";

8. Наказ від 20.06.2011 № 596 "Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс "Парк педагогічної майстерності";

9. Наказ від 31.10.2011 № 1243 "Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України";

10. Наказ від 16.12.2011 № 1443/779 "Про затвердження Положення про Всеукраїнську військово-патріотичного спортивну гру "Зірниця";

11. Наказ від 11.06.2012 № 677 "Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту з формування громадянської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві";

12. Наказ від 19.07.2012 № 827 "Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року";

13. Наказ від 03.08.2012 № 888 "Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року";

14. Інформаційно-методичний лист від 20.09.2012 № 1/9-656 щодо проведення заходів з відзначення Дня партизанської слави за участю керівництва держави;

 

15. Інформаційно-методичний лист від 29.11.2012 № 1/9-860 щодо заходів у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років;

16. Інформаційно-методичний лист від 02.04.2013 № 14.1/10-977 щодо підготовки та відзначення у 2014 році 120-річчя від дня народження Олександра Довженка;

17. Інформаційно-методичний лист від 02.04.2013 № 1/9-235 щодо впровадження навчальних програм "Сімейні цінності";

18. Інформаційно-методичний лист від 05.04.2013 № 1/9-254 щодо організації та проведення заходів у Шевченківському національному заповіднику.

 

Список рукописів навчальних видань, які схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України:

Протокол від 01 квітня 2011 року № 1:

збірник "Пам`ять – енергія вічності. 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні присвячується" (авт. Федунова Т. М.).

Протокол від 04 липня 2011 року № 2:

методичний посібник "Формування міжкультурного діалогу серед дітей шкільного віку" (авт. Жданова І. А., Єргієва Л. В., Гусак Н. Є., Зеленська О. В.).

Протокол від 22 травня 2012 року № 2:

навчально-методичний посібник "Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі" (авт. М. Е. Ясеновська, Є. В. Дубровська);

комплекс навчальних програм сімейного виховання "Сімейні цінності" для учнів 8-9 класів (авт. О. В. Мельник, Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська, Г. Г. Ковганич, В. І. Кириченко, Л. В. Корецька, В. І. Прит).

Протокол від 25 вересня 2012 року № 3:

навчальний посібник "Соціалізація особистості: історико-теоретичний аспект" (авт. Р. Г. Новгородський);

навчальна програма факультативного курсу "Екологія особистості та родини" для 10-11 класів (авт. О. І. Скоробагатська, Я. К. Шифріна).

Протокол від 12 березня 2013 року № 1:

методичний посібник для вчителів "Традиції та звичаї українців" (авт. І. Ю. Квасниця);

науково-методичний посібник "Підготовка учнів інтернатних закладів до життєдіяльності у відкритому суспільстві" (авт. колектив: Л. В. Канішевська, С. О. Свириденко, Л. В. Кузьменко, Л. В. Єременко, О. І. Ігнатова, С. В. Удовицька, А. І. Грітчина);

навчально-методичний посібник для соціальних педагогів, практичних психологів та вихователів "Не смійся з мене: просвітницько-профілактична програма тренінгових занять" (авт. Лора Паркер Роерден, за заг. ред. Т. Л. Лях);

методичний посібник "Етапи Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр." для організації виховної роботи у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах України (кер. робочої групи Ю. В. Шиловцев).

Протокол від 30 квітня 2013 року № 2:

посібник "Як сформувати світоглядну позицію особистості в дитячому об’єднанні" (автори: Окушко Т. К., Пащенко О. В., Чиренко Н. В., Кравченко О. В., Зайченко А. Б., Чорна К. І.);

посібник "Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів" (авт. Третяк О. П.);

посібник "Збірник програм факультативних курсів для роботи працівників психологічної служби школи" (за наук. ред. В. Г. Панка);

практико-орієнтований посібник навчальної програми "Сімейні цінності" (9 годин) для педагогічних працівників (авт. колектив:  О. В. Мельник, Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська, В. Г. Панок);

навчально-методичний посібник до навчальної програми "Сімейні цінності" (35 годин) для педагогічних працівників (автори: В. І. Прит,  С. І. Тесленко, З. В. Охрименко, Л. В. Корецька)

навчально-методичний посібник до навчальної програми "Сімейні цінності" (70 годин) для педагогічних працівників (авт. колектив:О. В. Мельник, Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська, В. Г. Панок);

посібник "Ризикована поведінка" (авт. Т. Ф. Алєксєєнко, Кушнарьов С. В.).

 

Джерело: http://osvita.ua